Абхазія

Розкішна субтропічна природа, чисті галькові пляжі та комфортний клімат давно перетворили Абхазію на популярний курорт, і цей статус їй вдається утримувати, незважаючи на драматичні події, що відбувалися тут останні десятиліття.

Природні та історичні пам’ятки Абхазії настільки численні, що туристів, що часто прибули сюди вперше, це дивує. Більшість з них воліє подорожувати класичними маршрутами, розробленими ще за радянських часів, але варто придивитися і до нових пропозицій туроператорів, які пропонують вирушити в маловідомі, важкодоступні регіони Абхазії, щоб зробити цікаві відкриття.

Сонячна Абхазія славиться гостинністю своїх жителів, їх самобутньою культурою і, звичайно, кулінарними та застільними традиціями, знайомству з якими багато гостей курорту присвячують значну частину своєї відпустки, яка назавжди запам’ятовується.

Самоназва абхазів – “апсуа”, що в перекладі означає “люди душі”. І справді, абхазів відрізняють привітність, доброзичливість та гостинність. Появу гостя тут здавна сприймали як благодать.

Житло кожної абхазької сім’ї неодмінно включало і гостьовий будиночок, двері в який завжди були відчинені, немов кажучи про те, що гостю тут завжди раді. І сьогодні традиція зводити другий будинок, призначений для гостей, збереглася. Місцеві жителі завжди готові пригостити мандрівника вином і хлібом, а то й подарувати гостю вподобану йому річ.

Незважаючи на свою душевність, більшість абхазів дотримується досить суворого і складного морально-етичного кодексу «апсуару», що втілює самобутні абхазькі традиції та звичаї.

Основні його постулати – мужність, честь, совість, терпіння. У багатьох сім’ях стосунки досі патріархальні – молодші беззаперечно підкоряються старшим, жінки – чоловікам.

У шлюбі абхази намагаються дотримуватися суворої екзогамії, тут не вітаються спілки не лише між кровними родичами, а й між однофамільцями, а подекуди й між жителями одного кварталу. Відрізняє абхазів та повагу до іншої людини, проте, виявляючи її, вони очікують на взаємність. В іншому випадку повага дуже швидко змінюється зневагою.

В Абхазії прийнято ввічливе та спокійне звернення один до одного. Зайва експресивність у спілкуванні тут не вітається, як і надто гучні заклики продавців на ринку.

Навіть у кафе та ресторанах музику воліють включати не надто голосно. Однак така стриманість зникає під час святкування. Весілля тут часто продовжуються кілька днів поспіль і відрізняються багатолюддям.

Колись їхньою неодмінною приналежністю були стрибки та джигітівки, що влаштовувалися на честь молодих. У будинку чоловіка невістка отримувала нове ім’я, а старе зберігалося лише серед її родичів. У деяких районах Абхазії цей звичай тією чи іншою мірою зберігся досі.

Національний одяг абхазів дуже колоритний і є предметом їхньої гордості. Традиційне чоловіче вбрання включало черкески, бурки, шкіряні пояси з металевими бляшками, повстяні шапки, башлики.

Жінки носили шаровари, довгу та широку «абхазьку» сукню з високим коміром і сорочку, що мала металеві нагрудні застібки. У сучасному одязі зберігаються деякі традиційні риси: наприклад, кольорова гама, головні убори.

Багатолика абхазька природа гармонійно поєднала чарівність Чорноморського узбережжя та красу могутніх гірських ланцюгів Кавказу, чиї вершини вкривають вічні сніги та льодовики. Вони перетинають більшу частину території Абхазії, в деяких місцях спускаючись відрогами до самого синього моря. Над північно-західним її краєм, біля витоків річки Ауадхара на 2500 м височить Головний хребет Великого Кавказу, через який пролягають 14 важкодоступних перевалів. На сході Абхазії гори піднімаються на висоту до 4000 метрів, найвища точка – Домбай-Ульген (4048 м). У вапнякових товщах Гагрського та Бзибського гірських масивів ховаються найглибші на планеті карстові печери.

Влітку сніг на гірських вершинах поступово тане і, спускаючись схилами, віддає чисту воду численним річкам, озерам, мінеральним джерелам. Тутешні водойми неймовірно мальовничі. Гірське озеро Ріца, розташоване на висоті 882 метри над рівнем моря, славиться головною природною пам’яткою Абхазії. Озера, річки та прибережні морські води багаті на рибу. Найбільш цінні види – білуга, кефаль, чорноморський осетр та оселедець. Тут мешкають акули-катрани, дельфіни.

Більше половини території Абхазії займають ліси: дубові, букові, грабові. Вони подекуди піднімаються схилами гір на висоту до 2 км. У підліску панують листопадні та вічнозелені чагарники – кизил, ліщина, азалія, мушмула, понтійський рододендрон. Знаменита Абхазія своїми колхідськими широколистяними ліановими лісами та самшитовими гаями.

В Абхазії мешкають рідкісні та зникаючі види пернатих, серед яких – орли-беркути, ягнятники, чорні грифи, соколи-сапсани, рожеві пелікани, великі білі чаплі. У лісах можна зустріти таких хижаків, як кавказький бурий ведмідь, рись, вовк, шакал, лисиця, борсук. Мешкають тут також кавказький тур, дикий кабан, європейський благородний олень, косулі, сарни. Десята частина абхазької землі – це природоохоронні заповідники.